в яру

1) (рыбьи яички) і[и]кра, (зап.) ікриця, (преимущ. раковая) кашка. Зернистая икра - зерни[я]ста ікра. Паюсная, солёная икра - кав'яр (-ру). [Купи лишень їй кав'яру солоного (Квітка). (Везе Марко) червоного вина з Цариграду відер троє у барилі, і кав'яру з Дону (Шевч.)]. Икра из белой рыбы - г[ґ]алаг[ґ]ан (-ну). Жабья икра - клек (-ку), (диал.) жабуриння, (зап.) жабини (-бин). Рачья икра - кашка, пшеничка. Метать икру - нереститися, викидати ікру, (икриться) тертися. [До Великодня забороняють ловити рибу, бо вона тоді нереститься (Київщ.)]. Метание икры - нерест (-ту);

2) анат. Sura - литка, (поджилка) жижка; мн. икры - литки (-ток), жижки (-жок); (диал. у Лемков) листка, листа. [Поколола терном та будяками пальці й литки (Н.-Лев.)];

3) икра (льдина) - крига, крижина;

4) (насм.: тушь у цензоров) чорномазь (-зи), мак (-ку).

* * *

1) зоол. ікра́, диал. і́криця; (преим. раковая) ка́шка

2) кул. ікра; ( красной рыбы) кав'яр, -у

3) ( мелкие льдины во время ледохода) са́ло, кри́га

1) (ростущий) ліс (-су, им. мн. ліси). [Кругом яру зеленіє старий ліс (Н.-Лев.)]. Лес на корню - ліс на пні. Вековечный, извечный, девственный, первобытный лес - відвічний, незайманий ліс, праліс (-су), дівича пуща. [Острів на Дніпрі, вкритий одвічним лісом (Стор.). Тайга - праліс сибірський (Калит.)]. Выборочный лес - вибірний ліс. Вырубленный лес - зрубаний ліс, зруб (-бу). Высокоствольный лес - високостовбурний, високостовбуристий ліс, високолісся (-сся). Горелый лес - горілий, вигорений, вигорілий ліс, вигор (-ра) (Сл. Ум.), (гал.) згар (-ри, ж. р.). [Кози пасуть у згарах - вигорілих лісах (Щух. I)]. Государственный, казённый лес - державний, скарбовий (казенний) ліс. Густой лес - густий ліс, густвина, товща. [Товща самарська (Сл. Гр.)]. Дремучий лес - дрімучий (темний) ліс, пуща, (дебри) нетрі и нетри (-рів), нетра (-тер). [У такі убрався нетрі, у таку зблукався пущу, де й нога людська не ходить (Грінч.)]. Жердневой, жердяной лес - воринний, жердяний ліс, ліс на вориння, на вір'я. Заказно[ы]й, заповедно[ы]й лес, божьи -са - см. Заповедной. Защитный лес - захисний ліс. Камышевый лес - см. Камышник

I. Красный, хвойный лес - шпильковий, глицевий (хвояний, хвойовий, чатинний, боровий) ліс, бір (р. бору). Крупный, матерой лес - товстоліс (-су). Лиственный, чёрный лес - листяний ліс, чорний ліс (Київщ.). Мелкий лес - дрібноліс (-су), дрібний (малий, невеличкий) ліс, (кустарник) чагар (-ря) и чагарі (-рів), чагарник (-ка), кущі (-щів). Мешанный лес - мішаний ліс. Молодой лес - молодий ліс, молодня[и]к (-ка). Небольшой лес - невели(ч)кий ліс, лісок (-ска), (роща) гай (р. гаю), (зап.) гаїна, (на низине или над рекой) луг (-гу), лужина; срвн. Лесок и Роща. Непроходимый лес - неперехідний ліс, (неисходимый) несходимий ліс (Звин.); см. Дремучий лес. Низкоствольный лес - низькостовбурний ліс, низьколісся (-сся). Общественный лес - громадський ліс. Редкий, жидкий лес - рідкий ліс, рідколісся (-сся). Сухоподстойный, сухостойный лес - сухостій (-тою), сухоліс (-су), сушник (-ка). Хворостяный лес - хворостяний ліс. Берёзовый, дубовый лес - березовий, дубовий ліс. Пихтовый лес - смерековий ліс. Сосновый лес - сосновий ліс; (бор) бір (р. бору). Здесь много -сов - тут багато лісів, тут лісно (Полтавщ.). Итти через лес или -сом - іти лісом. Прочищать, прочистить, прорубать, прорубить лес - прочищати, прочистити, прорубувати, прорубати, протереблювати, протеребити ліс. Ходит, как в -су - ходить як у лісі. Наука в лес не ходит - наука не в ліс веде, а з лісу. Чем дальше в лес, тем больше дров - що далі в ліс, то краще на дрова. Кто в лес, кто по дрова - одно (хто) до лісу[а], а друге (хто) до бісу[а]; хто в луг, а хто в плуг; хто в горох, хто в сочавицю (Борзенщ.); хто (котрий) сторч, хто (котрий) в борщ (Приказки). Из-за деревьев -са не видно - за деревами лісу не видко. Волка бояться, в лес не ходить - вовків боятися, в ліс не ходити. Сколько волка ни корми, он всё в лес глядит - годуй вовка, а він у ліс дивиться; вовча натура в ліс (до лісу) тягне; вовк, то вовче й думає (Приказки). Лес по топорищу (по дереву) не плачет - хіба в лісі лісу мало? На сухой лес будь помянуто - сухій деревині все нівроку; на сухий ліс нівроку! Лес мачт - ліс (безліч) щогол;

2) (в срубе) дерево, соб. деревня (-ні). Бочарный, клёпочный лес - бондарське, клепкове дерево. Брусный, брусовый лес - брусоване дерево. Буреломный лес - вітролом (-лому), лім (р. лому). Валежный лес; см. Валежник. Деловой лес - а) (на корню) виробний ліс; б) (в срубе) виробне дерево. Дровяной лес - а) (на корню) дров'яний ліс; і б) (в срубе) дерево на дрова. Корабельный, мачтовый лес - а) (на корню) корабельний, щогловий ліс; б) (в срубе) корабельне, щоглове дерево. Окантованный, острокантный лес - покантоване, гострокантоване дерево. Пильный, пиловочный лес - а) (кругляк для распилки) дерево на пиляння; б) (пиленый материал) пиляне (порізане) дерево. Поделочный лес - виробне (виробкове) дерево, надібок (-бку). Прозванный лес - бракове или з(а)браковане щоглове дерево. Сплавной, гоночный лес - сплавне дерево, сплавний ліс. Строевой лес - будівне (будівельне) дерево, деревня, ум. деревенька. [По самарських лугах і узбережжях була незчисленна сила будівного дерева (Куліш). Біля стіни лежала деревня на хату (Грінч.)]. Столярный лес - столярське дерево. Угловой, кантованный лес - кантоване дерево. Фанерочный лес - а) (на корню) форнірний ліс; б) (в срубе) форнірне дерево.

* * *

обрывистый) яр (р. яру, ув. яруга), звір (р. звору), провалля (ср. р.), (очень глубокий и обрывистый, почти непроходимый, преимущ. горный) бескед[т]; (соб. бескеддя, бескеття), (поросший лесом) байрак; (степной, с пологими стенками) балка (ув. балище); (неглубокий) вибалок (-лка), видолинок (-нка). Отрог -га - приярок (-рка). Начало -га - вершина.

* * *

техн. яру́нок

техн. яру́нок

и ветка мн. ветви

1) (малоупотр.) віта, (нечастое) віть (р. віти), вітка, гілляка, гілка, галуза, галузка; (одна из главных ветвей, на которые разветвляется дерево) віднога, конар, галузь (р. -зи). Для мн. ч. віти, соб. віття, гілля, галуззя, (более мелкие ветви) пагілля, павіття;

2) (переносно: отрасль) парость (р. -ти), галузь (р. -зи). [Три парості (галузі) слов'янського плім'я];

3) (переносно: разветвление чего-л., железнодорожная ветвь, ветвь оврага) вітка, рукав. В. горного кряжа - віднога. [Од яру на всі боки розбіглись рукави (Н.- Лев.). Залізничий рукав].

* * *

1) гі́лка, галу́зка, ві́тка, ві́та, га́лузь, -зі; ( большая) гілля́ка

2) перен. га́лузь; ( линия родства) па́рость, -ті

3) ж.-д. ві́тка, рука́в, -а

1) грива; (конь с белой гривой) білогривець (р. -вця), білогривий, (с серой -ой) сірогривий, (с золотистой -ой) золотогривий, (с волнистой гривой) хвилястогривий;

2) см. Гребень З. [На високих гривах гір кругом яру зеленіє старий ліс (Неч.-Лев.)]. Конская грива, бот. - сідач, сідаш.

* * *

1) гри́ва; ги́чка

2) ( гряда) гри́ва

закатиться за что, под что

1) закочуватися, закотитися, (о мн.) позакочуватися за що, під що. [Копійка закотилася під піч. Очі йому аж під лоба закотилися];

2) (о солнце, луне) заходити, зайти, закотитися, спочивати, спочити, лягати, лягти, западати, запасти. [Сонечко вже мало спочивати. Підходять до яру, тут їм спочило як- раз сонце]. -ется его звезда (слава) - його слава падає;

3) (смехом) розлягатися, розлягтися, заливатися, залитися, розтинатися, розітнутися сміхом, реготом; заходитися, зайтися зо сміху. [Він аж зайшовся зо сміху].

* * *

1) загорта́тися, загорну́тися, -го́рнеться

2) засу́куватися, засука́тися, -сука́ється и -су́читься, зака́чуватися, -чується, закача́тися, зако́чуватися, закоти́тися, -ко́титься; згорта́тися, згорну́тися

3) уко́чуватися, -чується, укоти́тися (уко́титься); уторо́вуватися, -ро́вується, уторува́тися, -ру́ється

4) несов. запрото́рюватися

5) сов. стоми́тися (-млю́ся, -мишся) від ката́ння, утоми́тися від ката́ння

6) сов. поча́ти кача́тися

1) зако́чуватися, закоти́тися, -кочу́ся, -ко́тишся и мног. позако́чуватися

2) ( о светилах) захо́дити, -дить, зайти́, -йде́, зако́чуватися, закоти́тися; запада́ти, запа́сти, -паде

3) (перен.: приходить к концу, угасать) згаса́ти, зга́снути

4) см. закатывать II 2)

5) (смехом, кашлем) захо́дитися, -джуся, -дишся, зайти́ся, -йду́ся, -йде́шся

6) страд. несов. зако́чуватися; уко́чуватися; улашто́вуватися

извиться

1) звиватися, звитися (зап. звинутися), витися, повитися, крутитися, покрутитися, зміїтися, зазміїтися. [Будеш як гадюка звиватись (Мирн.). Звивається коло мужа ще гірше того вужа (Пісня). В'ється як в'юн у руках (Н.-Лев.). Стежка збігала вниз, в'ючися по кручуватих ребрах яру (Грінч.). Блискавки в хмарах вились (Грінч.). Стежка крутилася серед дерев. Стежки зміяться глибоко в житі (Коцюб.)]; (о пресмыкающихся, о дыме ещё) клуботатися, диал. клюбачитися. [Ті звуки моє серденько рвуть і клубочуться в нім, як гадюки (Ворон.). Сліпець (медяница) клюбачиться (Врх.)]. Танцовать -ваясь - танцювати в'юнко, (грубо) вихилясом;

2) -ться перед кем - крутитися, плазувати перед ким, тупцювати, увихатися коло кого, запобігати ласки в кого.

* * *

несов.; сов. - изв`иться

1) звива́тися, зви́тися (зів'ю́ся, зів'є́шся), ви́тися, пови́тися, в'юни́тися, зав'юни́тися, змії́тися, зазмії́тися; (о дороге, реке) крути́тися (кру́титься), покрути́тися, несов. кривуля́ти

2) (несов. перен.: изворачиваться, угодничать) увива́тися, звива́тися; ( пресмыкаться) плазува́ти

звивистий, звивчастий, вильний, заломистий, колін(к)уватий, (по)кручений, закрутькуватий. [Попрямуйтеся ви, вильні доріженьки (Пісня). Колінувата річка (Сл. Гр.). Заломисті смужки, - це гірські річки (Корол.). В довгому покрученому яру розкинулось село Семигори (Н.-Лев.). Стежка крученая (М. Вовч.)].

* * *

неабиякий, добрий, добрячий, путящий, путній. [Був добрий штельмах і заробляв добрі гроші (Н.-Лев.). Там бичок такий добрячий і в роботі неледачий (Кроп.). Антимон був колісник, та й путній (Явора.)];

2) (недурной) незгірший, (зап.) несу[о]гірший, диал. нешпетний. [Побачила за містом чиюсь маленьку віллу, несогіршу, і мовила: «Отут-би я жила» (Л. Укр.). Один був Турн, царок нешпетний (Котл.)];

3) (немалый, порядочный) чималий, добрий, порядний, (гал.) спорий. [У розмову з їми підбавляв чималу дозу неввічливости (Крим.). От і є сума чимала (Квітка). Домішується вже й добра пайка народньої мови (до церковної) (Єфр.). Від'їхав спорий кусень дороги від яру (Маковей)]. -ное количество чимала пайка, чимало, читрохи. [І тернівки покуштували читрохи (Квітка)]. Дурак -ный - дурний нівроку, дурень неабиякий; дурень як треба; дурень - не треба кращого.

* * *

1) ( хороший) неаби́який, до́брий, непога́ний, поря́дний; добря́чий; ( стоящий) пу́тній, путя́щий

2) (большой, значительный) чима́лий и чимали́й, поря́дний, до́брий; добря́чий

бот. Scirpus L. (научн. назв.) комиш (-шу); (в укр., как и в русск., просторечье камыш Scirpus L. и тростник Phragmites Trin., а иногда и рогоз Typha Tourn. смешиваются); преимущ. вид камыша Scirpus lacustris L. - комиш (-шу), куга; преимущ. вид тростника Phragmites communis Trin. - очерет (-ту), ум. очеретець (-тця), (гал.: камыш, тростник) троск (-ску), канка (Верхр.); (скошенный зимою) голиш. [Стрункий комиш осоку стиска міцніш (Олесь). На дні довгого яру блищать рядками ставочки в очеретах (Н.-Лев.)]. Стебель -ша - комишина, очеретина; см. Камышина. Метёлка -ша - куниця. [Очерет стояв чорною стіною, стиха похитуючи червонуватою куницею (Мирн.)]. Сделанный из метёлки -ша - куничаний. [Куничаний віник (Конотіп. п.)]. Молодой росток -ша - спичак (-ка). -мыш и -мыши (камышевые заросли) - см. Камышник 1. Поросший -шом - порослий (урослий) комишем (очеретом), комишуватий, очеретуватий: срвн. Камышистый. Пока зацветут -ши, в нас не будет души - поки сонце зійде, роса очі виїсть.

* * *

(военный и перен.) табо[і]р (-бору), лагер (-геря, редко -гря), (стан) стан (-ну), (только военный, стар.) обоз (-зу), кіш (р. коша). [Вся країна розбилася на два виразні табори: панів та мужиків (Грінч.). Пусти мене, коменданте, з обозу додому (Чуб.)]. Расположить -рем - отаборити кого. Располагаться, расположиться, становиться, стать -рем - таборитися, табо[і]р таборити, отаборитися, утаборитися, ставати, стати табором (станом, обозом, кошем), (стар.) окошитися. [От він (цар) і отаборився над морем (Рудч.). Утаборились козаки на якомусь Дніпровому острові (Куліш). Переможці стали станом в долині (Л. Укр.). Ми йшли (степом) та тут окошились (Куліш)]. Стоять -рем - стояти табором (станом, стар. обозом, кошем), таборувати, стояти. [В Яру колись гайдамаки табором стояли (Шевч.). Перське військо таборувало на берегах Босфора (Павлик)]. Стоянье -рем - таборування.

* * *

1) лежати на чому, в чому, біля чого, під чим, (покоиться) спочивати. [Боже поможи, а сам не лежи (Номис)]. -жать на спине, на животе, на боку - лежати на спині, на череві, на боці. -жать ничком - лежати ниць (ницьма, долічерева). [Лежали ницьма на землі (Новомоск.)]. -жать навзничь - лежати навзнак(и) (горілиць, горізнач, горічерева). -жать в противоположные стороны головами - лежати митусем (митусь), (шутл.) валетиком. [Полягали як треба, а вранці митусем лежали (Козелечч.)]. -жать калачиком - верчика лежати. -жать в постели, в люльке - лежати у ліжку (у колисці). -жать пластом, лежнем - лежати лежма. [Лежма лежу хвора (Звягельщ.)]. -жать без сознания в обмороке - лежати непритомним. -жать замертво - лежати, як мертвий. -жать камнем - лежати каменем (як камінь). -жать боком (на боку) - лежати боком (боками), (валяться) кабанувати. [Городянські пани лежать боками (Яворн.). Не хочеться мені уставати, - щось я утомився, - так би й кабанував цілісінький день (Аф.-Чужб.-Шевч.)]. Имеется возможность вволю -жать - доліжно кому. [Чи доїжно, чи доліжно тобі? - питають наймичку (Номис)]. -жать больным - у недузі лежати. [Жінка в недузі лежала (М. Вовч.)]. -жать при смерти - лежати на смерть (на смертельній, на смертній постелі). -жать в родах - лежати в полозі (пологах). [А там жінка молоденька лежить у полозі (Руданськ.)]. Теперь он на погосте -жит - тепер він на цвинтарі спочиває;

2) (быть положену, о неодуш. предм.) лежати. Потолок -жит на балках - стеля лежить на легарях (ощепинах) та на сволокові. Хлеб -жит - хліб лежить. Плохо -жит что-л. - легко лежить щось. [Не гріх тоді й підняти, що легко лежить (Мирн.)];

3) (оставаться без употребления, движения) лежати, (понапрасну) дармувати. Хорошая слава -жит, а худая по дорожке бежит - добра слава лежить, а погана біжить. Худые, вести не -жат на месте - лихі вісті не лежать на місці. У него в сундуке -жит много денег - у його в скрині сила грошей (грошви). У него тысячи -жат в банках да в акциях - у його тисячі по банках та в акціях. -жать в дрейфе на якоре (морск.) - стояти (бути) на кітві (на якорі), лежати в дрейфі (дрейфувати). -жать невозделанным (агроном.) - вакувати, (целиною) облогувати, лежати облогом. [Третє літо ці дві десятині облогують (Харківщ.)];

4) (быть расположену) лежати, бути, знаходитися, (расположиться) розлягтися, розгорнутися. [Основа лежить під самим Харковом (Куліш). Наше село розляглося по яру (Звин.)]. Весь город -жит как на ладони - все місто - як на долоні (розгорнулося). Селение - жит на большой дороге - село при битій дорозі (над шляхом). Киев -жит на запад от Харькова - Київ знаходиться від Харкова на захід;

5) (иметься, быть) бути, лежати. Между нами -жала целая бездна - між нами була (лежала) ціла безодня (прірва). На улицах -жит непроходимая грязь - на вулицях (стоїть) невилазно багно (сила болота). На этом имении - жит тысяча рублей долгу - на цьому маєткові лежить тисяча карбованців боргу;

6) (иметь склонность) лежати, хилитися, нахил мати до чого. Моё сердце к нему не -жит - моє серце не лежить до його;

7) (заключаться, состоять) полягати, лежати, бути в чому. -жать в основе, в основании чего-л. - лежати в основі чого, бути за підставу (основу, підвалину) для чогось;

8) (находиться на ответственности) бути на відповідальності чиїйсь, лежати, зависати на кому, на чиїй голові. [На твоїй голові все зависло (Каменечч.)]. Всё хозяйство - жит на нём - все господарство на його відповідальності, всі господарські справи лежать на ньому, належать до його. На ней -жит весь дом - до неї належать усі хатні справи, (принуд.) вся хата звисла на неї. -жать на обязанности кого-л. - бути чиїм обов'язком (на чиєму обов'язку). Содержание семьи -жит на моей обязанности - утримання родини (утримувати родину) це мій обов'язок, моя повинність. -жать на совести - лежати, тяжіти на совісті; срвн. Тяготеть. -жит на душе, на сердце (тяготит) - лежить, тяжить (каменем) на душі (серці), обтяжує душу (серце). Этот долг -жит у меня на душе - цей борг обтяжує мені душу (каменем лежить, тяжить на моїй душі). Лежащий - що лежить, (прилаг.) лежачий. [Лежачого не б'ють (Прик.)]. -щий выше - горішній, (ниже) долішній. -щий вокруг - околични[і]й, дооколични[і]й; срвн. Окружающий. [З дооколичних сіл припливуть на ниви звуки дзвонів (Стефан.)]. -щий хорошо - добре припасований (прилаштований), (о платье) гарно облеглий, доладній, доладу (по)шитий, як улитий. [Як улита свитка (Мирг.)].

* * *

1) улоговина, долина, діл (р. долу), видолинок (-нка), балка, вибалок, перебалок (-лку), лощина, лощовина, западина, жолобина;

2) (залежь) обліг, переліг (-логу);

3) строит. - довжик (-ку). Кладка кирпича -гом - цегляне мурування довжиком;

4) см. Ложе 2.

* * *

1) ( овраг) ба́лка, ви́балок, -лка, улого́вина и уло́говина; ( большой овраг) яр, -у, яру́га; ( лощина) ло́щина и лощи́на, лощови́на; ( долина) діл, род. п. до́лу, доли́на, ви́долинок, -нка

2) см. логовище

3) ( залежь) с.-х. диал. перелі́г, -ло́гу; облі́г

4) строит. жолобо́к, -бка́, ложо́к, -жка́, до́вжик; ( каннелюра) канелю́ра

-дина

1) (пустошь) пустівщина, запуст (-ту);

2) (заросли) чагарі (-рів), чагарник (- ку);

3) (пожог) паленина;

4) (мочажина) мочар (-ра), (зап.) млака.

* * *

1) луг, -у; ( буерак) байра́к, -а и -у; ( заросли) чагарі́, -рі́в, чага́р, -я, чагарни́к, -у, за́пуст, -у

2) (место, расчищенное под луг или пашню) пустище; ( пожог) палени́на; ( вырубка) зруб, -у, пору́бка, по́руб, -у

3) ( овраг) яр, род. п. я́ру, увел. яру́га; ( балка) ба́лка

яровий, яристий.

* * *

(о дереве) однопенний, (о травах, злаках) одностеблий, одностеблиця [Пшениця одностебла. Та посіємо яру пшеницю-одностеблицю], (о ружье) однорульний.

* * *